Andriy Palyanytsya
was born in 1994 in the village of Oleksiyivka, Kalanchak raion of the Kherson
region. In November 2013, he was drafted into the Interior Troops of Ukraine and
subsequently served in the city of Kryvyi Rih, Base #3011. Since April 2014, he
took part in Anti-Terrorist Operation. He was wounded on July 23, 2014, during
the liberation of Lysychansk – his party got into the terrorists’ ambush and fought
under the cross-fire. He covered his comrades with his body and sustained
numerous wounds.
The
following is his own account of the events: "I was injured during the
liberation of Lysychansk. We went to the city and the encirclement closed. We
were sweeping the city when the shelling started and the local population got
scared, people went out in the streets, started screaming and running under the
bullets. There was an old man. I went out on the road to let flares so that our
APC would come back and at least evacuate that man. And that’s where the enemy
bullet found me... I asked them if they saved
the old man. I do not remember what happened next, but the guys said that he
was evacuated. The medics did not want to evacuate me from the battlefield,
saying "no need, he will die in 50 minutes." But they did take me ...
and I survived.
Originally I
was taken to Severodonetsk, which was just liberated, where I received first
aid, and then to Kharkiv. Diagnosis: penetrating gunshot wound by fragments of
the left front-orbital area of the head. In Kharkiv, they operated on me for the
first time and extracted one fragment, and the other one was sitting so deep in
the head near the eye that the doctor said that he would not touch it, or I would
die. Then I was sent to Lviv, where the surgeons removed that piece. They
implanted the plate in my head and sent me home. I had a hole in my head that took
long to heal and was bleeding, and I started undergoing rehabilitation. I was
in the Kherson War Veterans hospital, in the Feofania hospital, in the Veterans
Centre in Tsybliv-1 close to Kyiv. Doctor Andriy Tytanyuk visited me there. He
examined the hole and ordered me to come to his hospital. Here he examined me and
found that the skull began to gather dung. So they had to remove the plate and
clean the wound. I am currently without a plate."
Andriy is now
awaiting another operation to implant a skull plate after treatment of the inflammation.
He also needs long rehabilitation to overcome the paralysis of the limbs. This
all requires money, so we are turning for help!
On August
14, 2014, Andriy Palyanytsya was awarded the Order “For courage”, III degree, for
personal courage and heroism in defending national sovereignty and territorial
integrity of Ukraine, and loyalty to the military oath.
Андрій Паляниця народився
1994 року у селі Олексіївка, Каланчацького району Херсонської області.
«У листопаді 2013 року призваний до лав Внутрішніх військ України (м. Кривий
Ріг, ВЧ 3011). З квітня 2014-го брав участь в антитерористичній операції. 23 липня
при звільненні Лисичанська поранений — відділення потрапило в засідку
терористів, вівся бій під перехресним вогнем. Прикрив товаришів своїм тілом,
зазнав чисельних поранень.
Oсь що розповів він сам: «Я отримав поранення під час
звільнення Лисичанська. Ми зайшли в місто і кільце закрилося. Ми йшли на
зачистку, почався обстріл і місцеве населення перелякалося, люди почали
вибігати на вулиці, кричати і бігати під кулями, там був і старенький дід. Я
вийшов на дорогу, щоб пустити сигнальну ракету, щоб наш БТР повернувся і забрав
хоча б цього діда. Тут мене і знайшла ворожа
куля...”-Хоч діда врятували?” – питаю.
-Та я вже нічого не пам’ятаю, що було далі, але хлопці казали, що вивезли його. Санітари мене не хотіли забирати з поля бою, казали: «не має потреби, бо через 50 хвилин він помре». Але забрали... і я вижив. Спочатку доставили мене в Северодонецьк, якраз тоді його звільнили, там мені надали першу допомогу, а звідти – на Харків. Діагноз: вогнепальне осколочне проникаюче поранення лівої лобно-орбітальної ділянки. У Харкові зробили першу операцію – дістали один осколок, а інший сидів так глибоко в голові біля ока, що лікар сказав, що не буде чіпати його, інакше я помру. Тоді мене відправили до Львова, де хірурги витягли цей осколок. Поставили мені пластину і відправили додому. У мене в голові була дірка, яка довго не заживала, з неї сочилося, та все ж я почав ходити “по реабілітаціях”. Був у Херсонському госпіталі інвалідів війни, у Феофанії, в Медико-соціальному центрі ветеранів війни у Цибліві-1 під Києвом. Туди до мене приїхав лікар Титанюк Андрій Юрійович. Він оглянув дірку і наказав приїхати в госпіталь. Тут мене обстежили і виявили, що в черепній коробці почав збиратися гній. Тож пластину довелося витягнути, почистити рану. Зараз я без пластини».
-Та я вже нічого не пам’ятаю, що було далі, але хлопці казали, що вивезли його. Санітари мене не хотіли забирати з поля бою, казали: «не має потреби, бо через 50 хвилин він помре». Але забрали... і я вижив. Спочатку доставили мене в Северодонецьк, якраз тоді його звільнили, там мені надали першу допомогу, а звідти – на Харків. Діагноз: вогнепальне осколочне проникаюче поранення лівої лобно-орбітальної ділянки. У Харкові зробили першу операцію – дістали один осколок, а інший сидів так глибоко в голові біля ока, що лікар сказав, що не буде чіпати його, інакше я помру. Тоді мене відправили до Львова, де хірурги витягли цей осколок. Поставили мені пластину і відправили додому. У мене в голові була дірка, яка довго не заживала, з неї сочилося, та все ж я почав ходити “по реабілітаціях”. Був у Херсонському госпіталі інвалідів війни, у Феофанії, в Медико-соціальному центрі ветеранів війни у Цибліві-1 під Києвом. Туди до мене приїхав лікар Титанюк Андрій Юрійович. Він оглянув дірку і наказав приїхати в госпіталь. Тут мене обстежили і виявили, що в черепній коробці почав збиратися гній. Тож пластину довелося витягнути, почистити рану. Зараз я без пластини».
Незважаючи на лівобічний парез, Андрійко обслуговує себе
сам, хоча хода ускладнена. Y лікарні він
один, мама поїхала додому, адже в нього є ще молодший брат 11-ти років.
Зараз Андрій чекає на чергову операцію – вживляння в черепну
коробку пластини після лікування запалення, а також довга реабілітація для
подолання паралічу кінцівок. Все це потребує коштів, тому звертаємося по
допомогу до небайдужих!
14 серпня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені
у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України,
вірність військовій присязі Андрій Паляниця нагороджений орденом «За мужність»
III ступеня.
To contribute toward Andriy's treatments and therapies, please visit your branch or contact the call centre at 1.800.461.0777 to make a donation.
Lots of photos of the injured soldiers we are helping can be found on our Facebook page in the album UCU Helps Ukraine.
To read the stories of some of our other heroes CLICK HERE
Questions and inquiries about this initiative can be directed to the UCU Helps Ukraine committee:
Kateryna Litvinjuk klitvinjuk@ukrainiancu.com
Michael Zienchuk mzienchuk@ukrainiancu.com
Roman Mlynko rmlynko@ukrainiancu.com
Kateryna Litvinjuk klitvinjuk@ukrainiancu.com
Michael Zienchuk mzienchuk@ukrainiancu.com
Roman Mlynko rmlynko@ukrainiancu.com
No comments:
Post a Comment