Thursday, February 13, 2020

UCU is offering six different scholarships to help our student Members reach their academic goals



UCU supports students in our community by continuing to invest in their education. Over the past 10 years, UCU has awarded more than $134,000 in scholarships to post-secondary students recognizing both their academic excellence and their leadership roles within the Ukrainian community and the local community-at-large.

UCU scholarships help offset the rising cost of post-secondary education.

With the cost of post-secondary education skyrocketing including the cost of tuition, textbooks and living expenses, UCU scholarships may help reduce the financial burden many of our students face today.

If you are a student enrolled in a post-secondary institution and a Member of UCU for at least two years, then you are eligible to apply for the UCU scholarship that is geared towards your field of study.


Easy Online Application Process

UCU has simplified the online application process making it easier to apply for one of the six available scholarships.
  1. Select the scholarship that best matches your academic field of study by visiting the Scholarships page on our website.
  2. Follow the step-by-step instructions and upload all required documents
  3. Submit your application by the March 27, 2020 deadline
Please note: The application system is provided by a 3rd party, you will need to create an account before you can apply.



UCU is Now Accepting Applications for Nominations to the Board of Directors.



Ukrainian Credit Union Limited’s Nomination Committee is now accepting applications to fill four positions on the Board of Directors. Nomination Packages are available to download at ukrainiancu.com, or pick up at any UCU branch locations. Completed Nomination Packages must be submitted to UCU Head Office no later than 4:30pm on February 21, 2020, to be eligible for consideration.

The Role

The Nomination Committee is looking for qualified candidates who will support the mission and values of the Ukrainian Credit Union. If elected, the potential Director will play a vital role in furthering UCU’s founding principles to provide exceptional member-driven financial services based on integrity and sound stewardship, to support the activities of the Ukrainian community, and to ensure a sustainable future for the credit union.

In addition to general preparations for monthly Board meetings, each Director is expected to join at least one committee which deals with a specific area of responsibility and oversight. The Director should also be prepared for telephone and on-line consultations when required.

Qualifications

UCU is looking to attract Board candidates who possess a combination of skills and attributes with experience in the following areas:
  • Banking operation, including general, commercial lending, or securitization experience
  • IT systems, security, and project management
  • Commercial real-estate management and development
  • Sales and marketing experience
  • Board governance experience, including strategic planning, human resources, legal, or regulatory compliance experience

·         The ideal Director candidate should also possess the following experience and abilities:
  • At least 5 years of experience in a senior leadership role within an organization that operates in a competitive, regulated, and highly policy-driven environment
  • A high level of business acumen
  • Be well versed in financial and general business knowledge with an understanding of corporate governance issues
  • Build productive business relationships
  • Capable of strategic and innovative thinking

·       Term of Office

During the UCU Annual General Meeting, which will be held on April 21, 2020, in Toronto, UCU members will elect four candidates to the Board of Directors for the following terms.
  • Three Directors will each be elected to a 3-year term
  • One Director - who is ordinarily a resident in the City of Hamilton, the Regional Municipality of Halton, the Town of Caledonia, or the Town of Grimsby - will be elected to a 3-year term

·       Time Commitment

Each Director is expected to attend all mandatory Board and Committee meetings and be prepared to discuss the content of information packages and materials during each meeting. The approximate time commitment of each Director is as follows:
  • Monthly Board Meetings: 3-4 hours, including dinner
  • Committee Meetings:  2-3 hours, generally once per month
  • Strategic Planning Session: 1 full day Saturday in June and October
  • Community Engagement: attend 1 community event per quarter


For more information about the nomination process and application deadlines visit the Board Nominations page on our website.


Monday, October 28, 2019

Школа танцю "Барвінок" святкує своє 50-річчя


50 років тому любителі танців створили  школу при церкві. Завжди при церквах збиралося найбільше українців і вони прагнули організувати своє дозвілля. Так зявилися перші культурні центри, що мали на меті обєднати  українців. Так при церкві Святої Богородиці в місті Міссіссага була створена і школа танцю "Барвінок" далеких 50 років тому.
На сьогоднішній день вона нараховує майже 450 дітей, віком від 5 до 30 років і є одною з найбільших танцювальних шкіл у північній Америці. Школа українського танцю "Барвінок" знана у світі за свою майстерність і професіоналізм, витонченість і вишуканість у традиційному мистецтві українського танцю.   А світовий Dance magazine якось написав навіть, що школа "Барвінок" є однією з найбільших танцювальних  шкіл світу. Приємно, коли цінують і відзначають кропітку працю на високому рівні.



В такій багаточисленній  школі  є досить великий  колектив: 22 інструктори, асистенти і помічники, які в майбутньому стануть інструкторами. Школу можна назвати університетом українського танцю в Канаді. Бо справді, рівно їй в Канаді немає. Заняття тривають протягом 1,5 – 2 години, в залежності від вікової групи, а костюми шиють у Львові.
Федір Даниляк уже  23 роки являється художнім керівником школи "Барвінку" і за цей час справді вніс свіжий подих в колектив, розвинув його до того, яким ми бачимо колектив сьогодні.  За час свого існування, школа популяризує любов до українського мистецтва багатьом поколінням діаспори. Учасники колективу – це вже діти і внуки, народжені в Канаді, батьки яких емігрували з України дуже давно.  Вони завжди з любов’ю і пошаною ставляться до всього українського, а особливо до танцю. Великої гордості їм додає усвідомлення того, що вони мають нагоду зберегти і примножити багатство колоритного танцювального мистецтва, яке завезено на терени Канади ось уже понад 125 років тому зі славетної землі їхніх предків – України. Для кожного учасника народні танці продовжують малу Батьківщину в Канаді. Бо всі вони розпочали будувати нову історію своєї родини уже  за океаном. А щоб не забувати про свої духовні витоки,  коріння, діти відвідують танцювальну школу, де вчаться не тільки  танцювати, а  торкаються серцем  української культури. Бо кожен танець – це глибоке осмислення тої чи іншої тематики. Це весільний танець, гопак чи гоцульський або ще інший з того різномаїття великої програми.
З Україною в серці завжди – то є своєрідний девіз "Барвінка". Тут розвивають культуру і зберігають її в душі. Не тільки українська мова є виразником української нації. Через пісню, танець можна донести набагато більше осмислення, що то за народ українці. Український танець несе з собою вільний дух. Ті діти, які народжені в Канаді, заглиблюються в українську культуру через танці. Чи могли б вони так відчути Україну, просто вивчаючи історію держави батьків і бабусь з дідусями. Очевидно, що ні. Вони мають можливість зрозуміти і відчути в танцях  той запальний козацький дух, Гуцульщину, Буковину, Закарпаття, Поділля, Центральну Україну, Полісся та інші частини Української землі.  Саме через пізнавання в танцях різних регіонів приходить розуміння, як вони відрізняються і одночасно доповнюють один одного. Наскільки Україна різноманітна і одночасно цілісна в тих барвах, надзвичайно красива і сильна.
Репрезентуючи українську культуру та громаду в цілому, "Барвінок" має великий успіх як танцювальний колектив, завдячуючи невичерпній енергійності танцюристів, неповторній та унікальній хореографії танців, які створює художній керівник Федір Даниляк та його талановиті помічники.
Гастролюючи як мистецький посланець і презентуючи Канаду та Україну на фестивалях міжнародного рівня в Канаді , Сполучених Штатах Америки та Європи, ансамбль, таким чином, підтримує, зберігає та  продовжує українські традиції в світі. Школа має своє окреме завдання: танцями привернути увагу до України, ще один раз нагадати про важкі події для Батьківщини, про війну. Від культури – до геополітики. І з цим також школа танцю "Барвінок" справляється дуже добре.
50 років – це багато для танців? Очевидно, що ні. Це тільки початок з серйозним фундаментом для майбутніх поколінь. За цей період школа зуміла привити любов до українського мистецтва багатьом поколінням української діаспори. За період існування вона випустила понад 5000 вихованців. І сьогодні  друга чи третя генерація, продовжує жити, міцнішати  і розстелятися, як барвінок. Прекрасна барвінкова родина.
Ще раз вітаю школу з 50-річчям і бажаю бути ще міцнішою та чисельнішою.



Wednesday, October 9, 2019

Who was Oleksander Koshyts?



 By Natalie Obal

If you've ever heard Shchedryk played as a Christmas jingle — it’s very likely because of Oleksander Koshyts. Who was this man who introduced a beloved Ukrainian melody to the world?

Oleksander Koshyts was a brilliant choirmaster, composer, arranger, ethnographer, lecturer and ambassador for Ukrainian culture and music in the early 20th century. He co-founded the Ukrainian National Chorus, which introduced Mykola Leontovych’s well-known composition, Shchedryk, to North American audiences in 1921.



That was two years after it was first performed in Kyiv in 1919. Koshyts founded the Ukrainian National Chorus, originally the Ukrainian Republic Capella, at the request of the newly formed Ukrainian government. The Chorus set out on a seven-year tour of Europe and the Americas to showcase Ukrainian culture and gain international recognition of Ukraine as an independent nation.

The political upheaval of the 1920s and the advent of the Soviet Union made it impossible for Koshyts to return to his homeland. The Soviet regime labelled him a bourgeois nationalist and traitor. In 1927, Koshyts settled in New York City, where he continued to work as a choral director, teacher and composer.  In 1941, the Ukrainian National Federation (UNF) offered Professor Koshyts a position as choral director of its summer Cultural Educational Courses in Canada – and he eagerly accepted.

Koshyts spent his summers in Winnipeg under the patronage of the UNF, lecturing, teaching and imparting his love of Ukrainian music to his students. When he died in the fall of 1944, his wife, Tetyana Koshyts, carried on this culturally important work. She moved to Winnipeg in 1946, published books of Ukrainian choral music, and later became the director of the Ukrainian Cultural and Educational Centre, or Oseredok

Today, Koshyts is recognized as a leader in the development of Ukrainian choral singing and composition. And the melody of Shchedryk, which was set to English lyrics by Ukrainian-American composer Peter Wilhousky in 1936, became known worldwide as “Carol of the Bells.”



Fun facts about Koshyts and the UNF
1)      Koshyts and the Ukrainian National Chorus served as cultural ambassadors for Ukrainian music after Ukraine’s independence in 1918
2)      Koshyts came to Canada at the invitation of the UNF in 1941 and taught master classes in Winnipeg
3)      Tetyana Koshyts, his widow, later became director of Oseredok and published many books of Ukrainian choral music
4)      Without the UNF’s support, much of Koshyts’ research, knowledge and composition would have been lost to future generations

Quotes from the Maestro’s commentary on the Courses

“In my cultural work within the Ukrainian community in Canada, I consider the establishment of Masterclass Conducting Courses at the Ukrainian National Federation essential and indispensable.” 

“We know that almost every activity of our community life takes on an artistic, cultural character in the form of a concert or any other presentation not just for entertainment but to fulfill its spiritual need and nourishment.”

“In our various performances, the Ukrainian song plays a huge role.  Its influence and importance is immeasurable.”

“Our song – our greatest treasure, the heart that pulses blood through the nation’s veins.”



Thursday, August 1, 2019

Весільну каблучку замовив в Інтернеті, коли був на Сході в зоні АТО, і надіслав Ані поштою...


Нічого в світі немає сильнішого за кохання і відданість Батьківщині. А якщо ці два почуття поєднані в одній людині, то і куля не візьме, і кохана буде поруч.
Олександр Беспалов, що родом з Миколаївщини,  ще у 18 років вирішив, що служитиме. Добровільно пішов до воїнкомату, склав присягу на вірність Вітчизні. А незадовго після того Росія вторглася на українську землю і розпочала затяжну війну. Звісно, що він залишився боронити рідний край і після закінчення строку служби, хоч вдома на нього чекала кохана. Ці почуття надавали йому силу і охороняли від ворожого ока. Він вірив, що країна стримає цю агресію, бо поряд такі ж хоробрі і відчайдушній борці, як він. Але для майбутнього держави потрібні міцні сім'ї і продовження роду. Тому вирішив зробити пропозицію своїй коханій. Ще перебуваючи на Сході України, він через інтернет замовив каблучку і відправив коханій поштою. А далі за тисячі кілометрів у трубку: “ти будеш моя? Ти вийдеш за мене?’’ Звісно що - «ТАК». Найщасливіша мить і, здавалося б, ось уже вона на відстані витягненої руки, на відстані звукового сигналу в телефоні... Однак... Постіл, втрата свідомості. Куля пройшла через праве око і зупинилася у потиличній кістці… 



Яке ж це щастя мати вірних друзів поруч. Саме завдяки їм Олександр залишився живим. Друзі пригадують, як гналися з пораненим солдатам до медчастини, як швидко переправили до лікарні, як вірний товариш і добрий солдат довгих дванадцять днів не приходив до тями, впавши у медикаментозний сон. Сила кохання і жага до життя з майбутньою дружиною повернули його з там того світу. Він отямився! А вона була поруч. Там же, в реанімації, з'єднали свої долі. Сьогодні молоде подружжя чекає динину. Олександр конче потребує допомоги на операцію та реабілітацію. Українська Кредитова Спілка не могла залишитись осторонь цієї історії про Героя АТО, що захищав українську землю від російського агресора і долучилася до збору коштів. Сьогодні в кожному нашому відділенні ви можете зробити пожертвування для Олександра також. Неодноразово ми з вами переконувалися в силі єдності. Хай це буде для цілої держави чи навіть для окремої людини, яка так багато поклала на вагу: своє життя та здоров'я.




Бажаємо Олександру швидкого одужання.
В рамках програми ”UCU Helps Ukraine”.
Нагадаємо, що  Програма допомоги пораненим захисникам України, які лікуються у Львівському військовому госпіталі, починаючи з січня 2015 року  Українська Кредитова Спілка Лимитед  здійснює спільно з волонтерами ГО "Галицькі сурми", що  в Україні.
Україна – переможе!
Слава Героям!

Thursday, June 20, 2019

Види рахунків для заощаджень на короткий і довгий терміни

  Cтаття буде швидше для новоприбулих. Як добре ви розумієтеся в банківських питаннях? Що робити і куди бігти, якщо ви щойно прибули до Канади? Який банк обрати і що таке Кредитівка?
      І так, вам потрібно відкрити рахунок. Хтось біжить до найближчого банку, який знаходиться по сусідству, хтось думає, що найкраще саме банк Канади, бо є ми в Канаді. Не для всіх зрозуміло, що воно таке «Кредитова Спілка», а інколи й спеціально обходять стороною, пригадуючи досвід кредитів в Україні.
      То що ж  таке Українська Кредтна Спілка Лимитед і чим вона відрізняється від банків, яких в Канаді хоч гатку гати? Це фінансова установа, яка видає не тільки кредити, як багато хто помилково думає, а має всі  ті продукти, як інші банки і навіть більше.
В банках ви просто проводите операції і на тому ваші стосунки завершуються. Кредитівка  же запрошує вас стати одним із членів-учасників. Кожен член вкладає $150 на шерс рахунок  (так звані членські уділи). Ця сума є обов’язковою, але коли ви надумаєте закривати рахунок, вам їх повернуть.    Окрім того, Корпорація страхування депозитів Онтаріо (DICO) страхує до $ 250,000 ваших депозитів, тобто тим самим ви страхуєте свої кошти на $ 250 000.
    Отже, ви стали учасником УКС і можете використовувати всі пропозиції, які пропонує Кредтівка. Як можна добре заощадити? Наприклад, ви молода мама, яка знаходитеся в дикретній відпустці по догляду за дитиною і вам перераховують щомісяця гроші для дитини. Чоловік працює і ті гроші просто лежать на рахунку. Відпочивають, так би мовити, а могли б заробляти для вас. Як? Дуже просто! Кредитівка пропонує вам декілька видів ранунків збереження (Saving account). Вони також є різними: відкритими (коли ви можете забрати гроші в будь-яку хвилину) і закритими на певний термін. Вигідніше, звісно, скористатися пропозиціями закритого рахунку GIC, бо там завжди кращі пропозиції на різні терміни: рік, два чи п’ять. Чим довше ви вирішили не користуватися грошима, тим більшу процентну ставку ви отримаєте. Є ще спеціальні пропозиції, як сьогоднішня наприклад, на 7 місяців під 2,75% річних. Тому, якщо ви маєте якісь гроші, які у вас просто лежать, дайте їм шанс попрацювати на вас. Навіть, якщо це не дуже велика сума. Завжди приємно отримувати бонуси просто так. З мого досвіду, гроші, які перераховував Уряд Канади для дитини просто пролежали на чековому рахунку рік. Ніхто мені в банку (відомому канадському, який був просто по сусідству) не порадив нічого.
       І ще дуже важливо наголосити, що Кредитівка, на відміну від банків живе життям громади. Ви неодноразово бачили фото з пожертвуваннями  від УКС численним громадським орнанізаціям, ледь не на всіх заходах присутній  наш логотип. Це означає, що ми працюємо не тільки з вами, а і для вас. І не зважаючи на те, що ми з вами знаходимося по цей бік океану,  завжди допомагаємо Україні.
        Щиро запрошую вас скористатися послугами і пропозиціями Української Кредтної Спілки Лимитед. В будь-якому відділенні вам підберуть найкращу, саме для вас, пропозицію.

Wednesday, June 12, 2019

А ви знали що... Трошки цікавого про вишиванки.


 Вишиванки все більше набирають популярності в світі. Ми маємо День вишиванки, Парад вишиванок, Вишиванкові фестивалі і дуже багато українських свят та заходів, на які ми з радістю вдягаємо вишиванки. Чому? бо це наша ідентифікація, код нашого народу, незалежно на якому континенті ми перебуваємо. Приємно, що сьогодні весь світ запозичує наші узори і дизайнери з радістю оздоблюють ними свої колекції одягу. А чи багато ми знаємо про вишиванки? Ось, наприклад, вишиванки на фото чоловічі чи жіночі? Якого регіону?
 
 

Звісно, жіночі, бо довгі? Аж ось і ні! Ці сорочки – чоловічі! Колись в давнину чоловічі  сорочки були довгими, до коліна, одягались поверх полотняних штанів і заперезувались широким поясом. Рукави чоловічих сорочок у Борщівському районі Тернопільської області часто оздоблювали рясною вишивкою, мережками і лелітками.  
Про красу  жіночих борщівських вишиванок, здається чули всі і багато українок мають їх в своїй колекції. Особливість борщівської вишиванки, якій уже понад п'ять століть, — у чорному кольорі її вишивки, що обрали неспроста. 
А знаєте, чому в них так багато чорного кольору? Існує ще декілька цікавих легенд з цього приводу. Виникнення такої техніки вишивання пов’язують із трагічними подіями, що колись трапились у цьому краї. За легендою у XV–XVIII століттях на Борщівський край постійно нападали турки й татари, що несли за собою смерть. Так, під час одного з набігів, у кількох селах Борщівського району на Тернопільщині були вбиті всі чоловіки. Дівчата та жінки важко переживали втрати та оплакуючи свою гірку долю заприсяглися, що носитимуть траур за загиблими упродовж кількох поколінь. Вони поклялися одягати вишиванки з чорною вишивкою на весілля та інші свята, і виконали свою обіцянку. Саме ті жінки, які вишивали такі сорочки у 20-30-х роках минулого століття, були останнім поколінням пов’язаним з цією клятвою. Після цього, для вишивання сорочок замість чорної вовни, жінки почали використовувати кольорові, яскраві нитки.
За іншою легендою,  у цих краях панувала страшна хвороба, від якої потерпали лише жінки. Щоб захистити себе від недуги, густо вишивали сорочки чорними нитками, адже вірили, що так можна обдурити смерть.

А ще інша версія гласить, що чорний колір – данина землі, бо тут чорноземи, які годують людей. До того тканини, нитки робили в домашніх умовах з овець чорної породи і нитка просто була доступна, не треба було витрачати кошти і все це так нашарувалось і маємо шедевр – борщівську сорочку. Хто знає, котра з легенд є правдивою, але незаперечним є факт, що борщівська вишиванка – то справжній витвір мистецтва.
Борщівська вишиванка виготовлялася з білого домотканого, найчастіше конопляного полотна та мала простий крій. Вишивали сорочку “чорною бавною” — грубою вовняною ниткою, а сам візерунок був густим та тугим.
Незважаючи на різноманітність борщівок, існувала чітко вироблена тридільна система  розміщення візерунків на рукавах. Верхня частина найбільш густо зашита — уставка, під нею – морщинка, тобто підуставкова  смуга  вишивки, і орнаментація рукавів до зап’ястя, яка в різних селах району мала конкретні назви.
Самих технік вишивання борщівської сорочки нараховується понад 50. Цікаво, що, наприклад, один рукав майстиня могла виготовляти більше ніж пів року.

Сьогодні борщівська вишиванка є однією з найпопулярніших. Вишивка, що виникла в Борщівському районі, зазнає змін та інтерпретацій в сучасних сорчках.
Старовинна борщівська вишиванка високо цінується, як в Україні, так і за її межами. Це й не дивно, адже вона є унікальною: практично немає двох абсолютно однакових сорочок, що притаманні цьому краю. Існувало два типи борщівських вишиванок: повсякденна — із візерунками на комірі і манжетах, та святкова – з вишивкою на комірі, грудях, спині та по всій довжині рукавів.

Понад півтори тисячі жіночих, чоловічих, дитячих сорочок кінця ХІХ – першої половини ХХ століття зберігається у Борщівському краєзнавчому музеї. Найдавніша з села Горошова кінця ХІХ століття. Найбільше колекція музею поповнилась на початку 1990-х років. Тоді багато людей дарували музею сорочки, які успадкували, щоб зберегти для наступних поколінь.
Кілька років тому п’ять вишиванок принесла жінка з села Вовківці, виконавши заповіт родички. Одна борщівська сорочка повністю вишита шовковими нитками, що свідчить, що її власниця була людиною заможною. А ще дві сорочки, які в музеї називають мандрівницями, подарувала відома громадська діячка з Канади українського походження Анна Фігус-Ралько, яка успадкувала ці вишивані скарби. На початку ХХ століття її рідні вивезли борщівські вишиванки у Канаду або ж їм їх надіслали родичі з Тернопільщини і майже через сто років, сорочки знову повернулись на батьківщину.

Кожна сорочка таїть свою історію, пов’язану з людиною, яка її творила й носила, а сьогодні борщівські вишиванки дивують і вражають майстерністю роботи, великою фантазією взорів, які на полотні «малювали» голкою і ниткою жінки.

А якого регіону у вас є вишиванки? Чи знаєте ви історію саме вашого узору? Чи хотіли би дізнатися більше про вишиванки давні чи сучасні?

Не чекайте особливого дня, щоб одягнути яскраву красуню, адже вишиванка – це наш оберіг, наш код нації, наша ідентифікація.