Monday, October 28, 2019

Школа танцю "Барвінок" святкує своє 50-річчя


50 років тому любителі танців створили  школу при церкві. Завжди при церквах збиралося найбільше українців і вони прагнули організувати своє дозвілля. Так зявилися перші культурні центри, що мали на меті обєднати  українців. Так при церкві Святої Богородиці в місті Міссіссага була створена і школа танцю "Барвінок" далеких 50 років тому.
На сьогоднішній день вона нараховує майже 450 дітей, віком від 5 до 30 років і є одною з найбільших танцювальних шкіл у північній Америці. Школа українського танцю "Барвінок" знана у світі за свою майстерність і професіоналізм, витонченість і вишуканість у традиційному мистецтві українського танцю.   А світовий Dance magazine якось написав навіть, що школа "Барвінок" є однією з найбільших танцювальних  шкіл світу. Приємно, коли цінують і відзначають кропітку працю на високому рівні.



В такій багаточисленній  школі  є досить великий  колектив: 22 інструктори, асистенти і помічники, які в майбутньому стануть інструкторами. Школу можна назвати університетом українського танцю в Канаді. Бо справді, рівно їй в Канаді немає. Заняття тривають протягом 1,5 – 2 години, в залежності від вікової групи, а костюми шиють у Львові.
Федір Даниляк уже  23 роки являється художнім керівником школи "Барвінку" і за цей час справді вніс свіжий подих в колектив, розвинув його до того, яким ми бачимо колектив сьогодні.  За час свого існування, школа популяризує любов до українського мистецтва багатьом поколінням діаспори. Учасники колективу – це вже діти і внуки, народжені в Канаді, батьки яких емігрували з України дуже давно.  Вони завжди з любов’ю і пошаною ставляться до всього українського, а особливо до танцю. Великої гордості їм додає усвідомлення того, що вони мають нагоду зберегти і примножити багатство колоритного танцювального мистецтва, яке завезено на терени Канади ось уже понад 125 років тому зі славетної землі їхніх предків – України. Для кожного учасника народні танці продовжують малу Батьківщину в Канаді. Бо всі вони розпочали будувати нову історію своєї родини уже  за океаном. А щоб не забувати про свої духовні витоки,  коріння, діти відвідують танцювальну школу, де вчаться не тільки  танцювати, а  торкаються серцем  української культури. Бо кожен танець – це глибоке осмислення тої чи іншої тематики. Це весільний танець, гопак чи гоцульський або ще інший з того різномаїття великої програми.
З Україною в серці завжди – то є своєрідний девіз "Барвінка". Тут розвивають культуру і зберігають її в душі. Не тільки українська мова є виразником української нації. Через пісню, танець можна донести набагато більше осмислення, що то за народ українці. Український танець несе з собою вільний дух. Ті діти, які народжені в Канаді, заглиблюються в українську культуру через танці. Чи могли б вони так відчути Україну, просто вивчаючи історію держави батьків і бабусь з дідусями. Очевидно, що ні. Вони мають можливість зрозуміти і відчути в танцях  той запальний козацький дух, Гуцульщину, Буковину, Закарпаття, Поділля, Центральну Україну, Полісся та інші частини Української землі.  Саме через пізнавання в танцях різних регіонів приходить розуміння, як вони відрізняються і одночасно доповнюють один одного. Наскільки Україна різноманітна і одночасно цілісна в тих барвах, надзвичайно красива і сильна.
Репрезентуючи українську культуру та громаду в цілому, "Барвінок" має великий успіх як танцювальний колектив, завдячуючи невичерпній енергійності танцюристів, неповторній та унікальній хореографії танців, які створює художній керівник Федір Даниляк та його талановиті помічники.
Гастролюючи як мистецький посланець і презентуючи Канаду та Україну на фестивалях міжнародного рівня в Канаді , Сполучених Штатах Америки та Європи, ансамбль, таким чином, підтримує, зберігає та  продовжує українські традиції в світі. Школа має своє окреме завдання: танцями привернути увагу до України, ще один раз нагадати про важкі події для Батьківщини, про війну. Від культури – до геополітики. І з цим також школа танцю "Барвінок" справляється дуже добре.
50 років – це багато для танців? Очевидно, що ні. Це тільки початок з серйозним фундаментом для майбутніх поколінь. За цей період школа зуміла привити любов до українського мистецтва багатьом поколінням української діаспори. За період існування вона випустила понад 5000 вихованців. І сьогодні  друга чи третя генерація, продовжує жити, міцнішати  і розстелятися, як барвінок. Прекрасна барвінкова родина.
Ще раз вітаю школу з 50-річчям і бажаю бути ще міцнішою та чисельнішою.



Wednesday, October 9, 2019

Who was Oleksander Koshyts?



 By Natalie Obal

If you've ever heard Shchedryk played as a Christmas jingle — it’s very likely because of Oleksander Koshyts. Who was this man who introduced a beloved Ukrainian melody to the world?

Oleksander Koshyts was a brilliant choirmaster, composer, arranger, ethnographer, lecturer and ambassador for Ukrainian culture and music in the early 20th century. He co-founded the Ukrainian National Chorus, which introduced Mykola Leontovych’s well-known composition, Shchedryk, to North American audiences in 1921.



That was two years after it was first performed in Kyiv in 1919. Koshyts founded the Ukrainian National Chorus, originally the Ukrainian Republic Capella, at the request of the newly formed Ukrainian government. The Chorus set out on a seven-year tour of Europe and the Americas to showcase Ukrainian culture and gain international recognition of Ukraine as an independent nation.

The political upheaval of the 1920s and the advent of the Soviet Union made it impossible for Koshyts to return to his homeland. The Soviet regime labelled him a bourgeois nationalist and traitor. In 1927, Koshyts settled in New York City, where he continued to work as a choral director, teacher and composer.  In 1941, the Ukrainian National Federation (UNF) offered Professor Koshyts a position as choral director of its summer Cultural Educational Courses in Canada – and he eagerly accepted.

Koshyts spent his summers in Winnipeg under the patronage of the UNF, lecturing, teaching and imparting his love of Ukrainian music to his students. When he died in the fall of 1944, his wife, Tetyana Koshyts, carried on this culturally important work. She moved to Winnipeg in 1946, published books of Ukrainian choral music, and later became the director of the Ukrainian Cultural and Educational Centre, or Oseredok

Today, Koshyts is recognized as a leader in the development of Ukrainian choral singing and composition. And the melody of Shchedryk, which was set to English lyrics by Ukrainian-American composer Peter Wilhousky in 1936, became known worldwide as “Carol of the Bells.”



Fun facts about Koshyts and the UNF
1)      Koshyts and the Ukrainian National Chorus served as cultural ambassadors for Ukrainian music after Ukraine’s independence in 1918
2)      Koshyts came to Canada at the invitation of the UNF in 1941 and taught master classes in Winnipeg
3)      Tetyana Koshyts, his widow, later became director of Oseredok and published many books of Ukrainian choral music
4)      Without the UNF’s support, much of Koshyts’ research, knowledge and composition would have been lost to future generations

Quotes from the Maestro’s commentary on the Courses

“In my cultural work within the Ukrainian community in Canada, I consider the establishment of Masterclass Conducting Courses at the Ukrainian National Federation essential and indispensable.” 

“We know that almost every activity of our community life takes on an artistic, cultural character in the form of a concert or any other presentation not just for entertainment but to fulfill its spiritual need and nourishment.”

“In our various performances, the Ukrainian song plays a huge role.  Its influence and importance is immeasurable.”

“Our song – our greatest treasure, the heart that pulses blood through the nation’s veins.”



Thursday, August 1, 2019

Весільну каблучку замовив в Інтернеті, коли був на Сході в зоні АТО, і надіслав Ані поштою...


Нічого в світі немає сильнішого за кохання і відданість Батьківщині. А якщо ці два почуття поєднані в одній людині, то і куля не візьме, і кохана буде поруч.
Олександр Беспалов, що родом з Миколаївщини,  ще у 18 років вирішив, що служитиме. Добровільно пішов до воїнкомату, склав присягу на вірність Вітчизні. А незадовго після того Росія вторглася на українську землю і розпочала затяжну війну. Звісно, що він залишився боронити рідний край і після закінчення строку служби, хоч вдома на нього чекала кохана. Ці почуття надавали йому силу і охороняли від ворожого ока. Він вірив, що країна стримає цю агресію, бо поряд такі ж хоробрі і відчайдушній борці, як він. Але для майбутнього держави потрібні міцні сім'ї і продовження роду. Тому вирішив зробити пропозицію своїй коханій. Ще перебуваючи на Сході України, він через інтернет замовив каблучку і відправив коханій поштою. А далі за тисячі кілометрів у трубку: “ти будеш моя? Ти вийдеш за мене?’’ Звісно що - «ТАК». Найщасливіша мить і, здавалося б, ось уже вона на відстані витягненої руки, на відстані звукового сигналу в телефоні... Однак... Постіл, втрата свідомості. Куля пройшла через праве око і зупинилася у потиличній кістці… 



Яке ж це щастя мати вірних друзів поруч. Саме завдяки їм Олександр залишився живим. Друзі пригадують, як гналися з пораненим солдатам до медчастини, як швидко переправили до лікарні, як вірний товариш і добрий солдат довгих дванадцять днів не приходив до тями, впавши у медикаментозний сон. Сила кохання і жага до життя з майбутньою дружиною повернули його з там того світу. Він отямився! А вона була поруч. Там же, в реанімації, з'єднали свої долі. Сьогодні молоде подружжя чекає динину. Олександр конче потребує допомоги на операцію та реабілітацію. Українська Кредитова Спілка не могла залишитись осторонь цієї історії про Героя АТО, що захищав українську землю від російського агресора і долучилася до збору коштів. Сьогодні в кожному нашому відділенні ви можете зробити пожертвування для Олександра також. Неодноразово ми з вами переконувалися в силі єдності. Хай це буде для цілої держави чи навіть для окремої людини, яка так багато поклала на вагу: своє життя та здоров'я.




Бажаємо Олександру швидкого одужання.
В рамках програми ”UCU Helps Ukraine”.
Нагадаємо, що  Програма допомоги пораненим захисникам України, які лікуються у Львівському військовому госпіталі, починаючи з січня 2015 року  Українська Кредитова Спілка Лимитед  здійснює спільно з волонтерами ГО "Галицькі сурми", що  в Україні.
Україна – переможе!
Слава Героям!

Thursday, June 20, 2019

Види рахунків для заощаджень на короткий і довгий терміни

  Cтаття буде швидше для новоприбулих. Як добре ви розумієтеся в банківських питаннях? Що робити і куди бігти, якщо ви щойно прибули до Канади? Який банк обрати і що таке Кредитівка?
      І так, вам потрібно відкрити рахунок. Хтось біжить до найближчого банку, який знаходиться по сусідству, хтось думає, що найкраще саме банк Канади, бо є ми в Канаді. Не для всіх зрозуміло, що воно таке «Кредитова Спілка», а інколи й спеціально обходять стороною, пригадуючи досвід кредитів в Україні.
      То що ж  таке Українська Кредтна Спілка Лимитед і чим вона відрізняється від банків, яких в Канаді хоч гатку гати? Це фінансова установа, яка видає не тільки кредити, як багато хто помилково думає, а має всі  ті продукти, як інші банки і навіть більше.
В банках ви просто проводите операції і на тому ваші стосунки завершуються. Кредитівка  же запрошує вас стати одним із членів-учасників. Кожен член вкладає $150 на шерс рахунок  (так звані членські уділи). Ця сума є обов’язковою, але коли ви надумаєте закривати рахунок, вам їх повернуть.    Окрім того, Корпорація страхування депозитів Онтаріо (DICO) страхує до $ 250,000 ваших депозитів, тобто тим самим ви страхуєте свої кошти на $ 250 000.
    Отже, ви стали учасником УКС і можете використовувати всі пропозиції, які пропонує Кредтівка. Як можна добре заощадити? Наприклад, ви молода мама, яка знаходитеся в дикретній відпустці по догляду за дитиною і вам перераховують щомісяця гроші для дитини. Чоловік працює і ті гроші просто лежать на рахунку. Відпочивають, так би мовити, а могли б заробляти для вас. Як? Дуже просто! Кредитівка пропонує вам декілька видів ранунків збереження (Saving account). Вони також є різними: відкритими (коли ви можете забрати гроші в будь-яку хвилину) і закритими на певний термін. Вигідніше, звісно, скористатися пропозиціями закритого рахунку GIC, бо там завжди кращі пропозиції на різні терміни: рік, два чи п’ять. Чим довше ви вирішили не користуватися грошима, тим більшу процентну ставку ви отримаєте. Є ще спеціальні пропозиції, як сьогоднішня наприклад, на 7 місяців під 2,75% річних. Тому, якщо ви маєте якісь гроші, які у вас просто лежать, дайте їм шанс попрацювати на вас. Навіть, якщо це не дуже велика сума. Завжди приємно отримувати бонуси просто так. З мого досвіду, гроші, які перераховував Уряд Канади для дитини просто пролежали на чековому рахунку рік. Ніхто мені в банку (відомому канадському, який був просто по сусідству) не порадив нічого.
       І ще дуже важливо наголосити, що Кредитівка, на відміну від банків живе життям громади. Ви неодноразово бачили фото з пожертвуваннями  від УКС численним громадським орнанізаціям, ледь не на всіх заходах присутній  наш логотип. Це означає, що ми працюємо не тільки з вами, а і для вас. І не зважаючи на те, що ми з вами знаходимося по цей бік океану,  завжди допомагаємо Україні.
        Щиро запрошую вас скористатися послугами і пропозиціями Української Кредтної Спілки Лимитед. В будь-якому відділенні вам підберуть найкращу, саме для вас, пропозицію.

Wednesday, June 12, 2019

А ви знали що... Трошки цікавого про вишиванки.


 Вишиванки все більше набирають популярності в світі. Ми маємо День вишиванки, Парад вишиванок, Вишиванкові фестивалі і дуже багато українських свят та заходів, на які ми з радістю вдягаємо вишиванки. Чому? бо це наша ідентифікація, код нашого народу, незалежно на якому континенті ми перебуваємо. Приємно, що сьогодні весь світ запозичує наші узори і дизайнери з радістю оздоблюють ними свої колекції одягу. А чи багато ми знаємо про вишиванки? Ось, наприклад, вишиванки на фото чоловічі чи жіночі? Якого регіону?
 
 

Звісно, жіночі, бо довгі? Аж ось і ні! Ці сорочки – чоловічі! Колись в давнину чоловічі  сорочки були довгими, до коліна, одягались поверх полотняних штанів і заперезувались широким поясом. Рукави чоловічих сорочок у Борщівському районі Тернопільської області часто оздоблювали рясною вишивкою, мережками і лелітками.  
Про красу  жіночих борщівських вишиванок, здається чули всі і багато українок мають їх в своїй колекції. Особливість борщівської вишиванки, якій уже понад п'ять століть, — у чорному кольорі її вишивки, що обрали неспроста. 
А знаєте, чому в них так багато чорного кольору? Існує ще декілька цікавих легенд з цього приводу. Виникнення такої техніки вишивання пов’язують із трагічними подіями, що колись трапились у цьому краї. За легендою у XV–XVIII століттях на Борщівський край постійно нападали турки й татари, що несли за собою смерть. Так, під час одного з набігів, у кількох селах Борщівського району на Тернопільщині були вбиті всі чоловіки. Дівчата та жінки важко переживали втрати та оплакуючи свою гірку долю заприсяглися, що носитимуть траур за загиблими упродовж кількох поколінь. Вони поклялися одягати вишиванки з чорною вишивкою на весілля та інші свята, і виконали свою обіцянку. Саме ті жінки, які вишивали такі сорочки у 20-30-х роках минулого століття, були останнім поколінням пов’язаним з цією клятвою. Після цього, для вишивання сорочок замість чорної вовни, жінки почали використовувати кольорові, яскраві нитки.
За іншою легендою,  у цих краях панувала страшна хвороба, від якої потерпали лише жінки. Щоб захистити себе від недуги, густо вишивали сорочки чорними нитками, адже вірили, що так можна обдурити смерть.

А ще інша версія гласить, що чорний колір – данина землі, бо тут чорноземи, які годують людей. До того тканини, нитки робили в домашніх умовах з овець чорної породи і нитка просто була доступна, не треба було витрачати кошти і все це так нашарувалось і маємо шедевр – борщівську сорочку. Хто знає, котра з легенд є правдивою, але незаперечним є факт, що борщівська вишиванка – то справжній витвір мистецтва.
Борщівська вишиванка виготовлялася з білого домотканого, найчастіше конопляного полотна та мала простий крій. Вишивали сорочку “чорною бавною” — грубою вовняною ниткою, а сам візерунок був густим та тугим.
Незважаючи на різноманітність борщівок, існувала чітко вироблена тридільна система  розміщення візерунків на рукавах. Верхня частина найбільш густо зашита — уставка, під нею – морщинка, тобто підуставкова  смуга  вишивки, і орнаментація рукавів до зап’ястя, яка в різних селах району мала конкретні назви.
Самих технік вишивання борщівської сорочки нараховується понад 50. Цікаво, що, наприклад, один рукав майстиня могла виготовляти більше ніж пів року.

Сьогодні борщівська вишиванка є однією з найпопулярніших. Вишивка, що виникла в Борщівському районі, зазнає змін та інтерпретацій в сучасних сорчках.
Старовинна борщівська вишиванка високо цінується, як в Україні, так і за її межами. Це й не дивно, адже вона є унікальною: практично немає двох абсолютно однакових сорочок, що притаманні цьому краю. Існувало два типи борщівських вишиванок: повсякденна — із візерунками на комірі і манжетах, та святкова – з вишивкою на комірі, грудях, спині та по всій довжині рукавів.

Понад півтори тисячі жіночих, чоловічих, дитячих сорочок кінця ХІХ – першої половини ХХ століття зберігається у Борщівському краєзнавчому музеї. Найдавніша з села Горошова кінця ХІХ століття. Найбільше колекція музею поповнилась на початку 1990-х років. Тоді багато людей дарували музею сорочки, які успадкували, щоб зберегти для наступних поколінь.
Кілька років тому п’ять вишиванок принесла жінка з села Вовківці, виконавши заповіт родички. Одна борщівська сорочка повністю вишита шовковими нитками, що свідчить, що її власниця була людиною заможною. А ще дві сорочки, які в музеї називають мандрівницями, подарувала відома громадська діячка з Канади українського походження Анна Фігус-Ралько, яка успадкувала ці вишивані скарби. На початку ХХ століття її рідні вивезли борщівські вишиванки у Канаду або ж їм їх надіслали родичі з Тернопільщини і майже через сто років, сорочки знову повернулись на батьківщину.

Кожна сорочка таїть свою історію, пов’язану з людиною, яка її творила й носила, а сьогодні борщівські вишиванки дивують і вражають майстерністю роботи, великою фантазією взорів, які на полотні «малювали» голкою і ниткою жінки.

А якого регіону у вас є вишиванки? Чи знаєте ви історію саме вашого узору? Чи хотіли би дізнатися більше про вишиванки давні чи сучасні?

Не чекайте особливого дня, щоб одягнути яскраву красуню, адже вишиванка – це наш оберіг, наш код нації, наша ідентифікація.

Tuesday, March 26, 2019

Estate Planning Seminar

Don't miss UCU's upcoming estate planning seminar. The seminar is taking place on April 4, 7PM at our Wealth Strategies Group office, 2265 Bloor Street West. Details are on the poster. To register call Yuriy at 416-763-5575 x157 or email marketing@ukrainiancu.com.



Sunday, March 10, 2019

Showing our pride for being Ukrainian Canadians #UCU75


Filip Kowal

UCU was a proud contributor to the memorial opened in France to mark the 100th anniversary of the Battle of Hill 70 to honour the memory of Canadian military members who distinguished themselves and our country at this pivotal event of World War I. Our credit union was a key sponsor of the portion of the memorial known as Filip Konowal VC Walk, named for the Ukrainian Canadian war
hero whose Victoria Cross is today displayed at the National War Museum in Ottawa.


УКС мала за честь підтримати створення меморіалу, відкритому у Франції з нагоди 100-річчя Battle of Hill 70,аби вшанувати пам'ять канадських військовиків, які уславили себе і нашу країну на цьому важливому етапі Першої світової війни. Наша кредитова спілка була ключовим спонсором частини пам'ятника, відомої як Filip Konowal VC Walk, названої на честь українського канадського героя війни, чий Хрест Вікторії сьогодні виставлений у Національному військовому музеї в Оттаві.