Школа танцю "Барвінок" святкує своє 50-річчя

50 років тому любителі танців створили  школу при церкві. Завжди при церквах збиралося найбільше українців і вони прагнули організувати своє дозвілля. Так з’явилися перші культурні центри, що мали на меті об’єднати  українців. Так при церкві Святої Богородиці в місті Міссіссага була створена і школа танцю "Барвінок" далеких 50 років тому.

На сьогоднішній день вона нараховує майже 450 дітей, віком від 5 до 30 років і є одною з найбільших танцювальних шкіл у північній Америці. Школа українського танцю "Барвінок" знана у світі за свою майстерність і професіоналізм, витонченість і вишуканість у традиційному мистецтві українського танцю.   А світовий Dance magazine якось написав навіть, що школа "Барвінок" є однією з найбільших танцювальних  шкіл світу. Приємно, коли цінують і відзначають кропітку працю на високому рівні.

В такій багаточисленній  школі  є досить великий  колектив: 22 інструктори, асистенти і помічники, які в майбутньому стануть інструкторами. Школу можна назвати університетом українського танцю в Канаді. Бо справді, рівно їй в Канаді немає. Заняття тривають протягом 1,5 – 2 години, в залежності від вікової групи, а костюми шиють у Львові.

Федір Даниляк уже  23 роки являється художнім керівником школи "Барвінку" і за цей час справді вніс свіжий подих в колектив, розвинув його до того, яким ми бачимо колектив сьогодні.  За час свого існування, школа популяризує любов до українського мистецтва багатьом поколінням діаспори. Учасники колективу – це вже діти і внуки, народжені в Канаді, батьки яких емігрували з України дуже давно.  Вони завжди з любов’ю і пошаною ставляться до всього українського, а особливо до танцю. Великої гордості їм додає усвідомлення того, що вони мають нагоду зберегти і примножити багатство колоритного танцювального мистецтва, яке завезено на терени Канади ось уже понад 125 років тому зі славетної землі їхніх предків – України. Для кожного учасника народні танці продовжують малу Батьківщину в Канаді. Бо всі вони розпочали будувати нову історію своєї родини уже  за океаном. А щоб не забувати про свої духовні витоки,  коріння, діти відвідують танцювальну школу, де вчаться не тільки  танцювати, а  торкаються серцем  української культури. Бо кожен танець – це глибоке осмислення тої чи іншої тематики. Це весільний танець, гопак чи гоцульський або ще інший з того різномаїття великої програми.

З Україною в серці завжди – то є своєрідний девіз "Барвінка". Тут розвивають культуру і зберігають її в душі. Не тільки українська мова є виразником української нації. Через пісню, танець можна донести набагато більше осмислення, що то за народ українці. Український танець несе з собою вільний дух. Ті діти, які народжені в Канаді, заглиблюються в українську культуру через танці. Чи могли б вони так відчути Україну, просто вивчаючи історію держави батьків і бабусь з дідусями. Очевидно, що ні. Вони мають можливість зрозуміти і відчути в танцях  той запальний козацький дух, Гуцульщину, Буковину, Закарпаття, Поділля, Центральну Україну, Полісся та інші частини Української землі.  Саме через пізнавання в танцях різних регіонів приходить розуміння, як вони відрізняються і одночасно доповнюють один одного. Наскільки Україна різноманітна і одночасно цілісна в тих барвах, надзвичайно красива і сильна.

Репрезентуючи українську культуру та громаду в цілому, "Барвінок" має великий успіх як танцювальний колектив, завдячуючи невичерпній енергійності танцюристів, неповторній та унікальній хореографії танців, які створює художній керівник Федір Даниляк та його талановиті помічники.

Гастролюючи як мистецький посланець і презентуючи Канаду та Україну на фестивалях міжнародного рівня в Канаді , Сполучених Штатах Америки та Європи, ансамбль, таким чином, підтримує, зберігає та  продовжує українські традиції в світі. Школа має своє окреме завдання: танцями привернути увагу до України, ще один раз нагадати про важкі події для Батьківщини, про війну. Від культури – до геополітики. І з цим також школа танцю "Барвінок" справляється дуже добре.

50 років – це багато для танців? Очевидно, що ні. Це тільки початок з серйозним фундаментом для майбутніх поколінь. За цей період школа зуміла привити любов до українського мистецтва багатьом поколінням української діаспори. За період існування вона випустила понад 5000 вихованців. І сьогодні  друга чи третя генерація, продовжує жити, міцнішати  і розстелятися, як барвінок. Прекрасна барвінкова родина.

Ще раз вітаю школу з 50-річчям і бажаю бути ще міцнішою та чисельнішою.